До 23-ї річниці утворення системи господарських (арбітражних) судів України

 У дусі перетворень

Днями, а саме, 4 червня, виповнюється 23-я річниця від дня створення господарських судів в Україні. Саме в цей день 1991 року Верховною Радою Української СРСР було прийнято Закон „Про арбітражний суд”, внаслідок чого відбулось перетворення органів арбітражу в незалежний судовий орган для здійснення правосуддя в господарських відносинах.

Бурхливі події Євромайдану, які спричинили в Україні хвилю демократичних зрушень, підняли питання відновлення довіри до державних інституцій, в тому числі й до органів судової влади. В цьому контексті знову розпочалися дискусії щодо необхідності проведення судової реформи. У зв’язку з цим полеміка щодо збереження спеціалізованої юрисдикції, зокрема господарської, спалахнула з новою силою.

Правники, які заперечують необхідність існування господарської юрисдикції, свою позицію обґрунтовують невизначеністю предмету господарського та господарського-процесуального права, а також критичним рівнем довіри до господарських судів, однак, такі висновки є безпідставними. Особливо насторожує нехтування багаторічною історією функціонування господарської (арбітражної) системи та її ролі у захисті прав та економічних свобод суб’єктів підприємницької діяльності.

Найважливішим чинником у реформуванні системи господарських судів стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка заклала концептуальні основи цього процесу. Саме з прийняттям вказаного акту система арбітражних судів послідовно і надійно зайняла належне їй місце в єдиній судовій системі.

21 червня 2001 року Верховною Радою України було прийнято пакет законів, який отримав назву „мала судова реформа”. Вказані закони, зокрема, передбачали внесення змін до Законів України „Про судоустрій України”, „Про арбітражний суд”, процесуальних кодексів та інших нормативно-правових актів.

Мала судова реформа полягала у запровадженні нового апеляційного та касаційного порядку оскарження судових рішень, утворенні єдиної системи судів загальної юрисдикції, до якої увійшли і господарські (перейменовані арбітражні) суди; створенні мережі апеляційних господарських судів. Вищим у вертикалі господарських судів та судом касаційної інстанції став Вищий господарський суд України, статусу якого набув ще Вищий арбітражний суд України.

З прийняттям Закону України „Про судоустрій України” від 07.02.2002 №3018-ІІІ спеціалізовані суди включено до системи судів загальної юрисдикції, а у відповідності до п.п.6 п.3 Прикінцевих та перехідних положень господарські суди областей, в тому числі господарський суд Закарпатської області, продовжили діяти відповідно як місцеві спеціалізовані суди.

На сьогоднішній день господарський суд Закарпатської області, як і інші господарські суди областей, Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя, є місцевим господарським судом згідно зі статтею 21 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI, що розглядає справи, які виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. 

Визначення державного арбітражу як елементу державної влади соціалістичних держав змусило багато європейських країн відмовитись від цього інституту. Проте, в переважній більшості країн, що утворились після розпаду СРСР, структура колишнього арбітражу республік трансформувалась в незалежні органи господарської юрисдикції. Тенденція до повної або часткової відмови від господарських (арбітражних) судів та судочинства спостерігалась лише в окремих державах – колишніх республіках СРСР: Грузії, Вірменії, Азербайджані.

Система господарських судів успішно пройшла період становлення, і підтвердженням цьому є прийнятий 7 липня 2010 року Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Отже, як свідчить історія діяльності господарських судів, вони трансформувались залежно від потреб економічного та правового розвитку країни, що є особливістю цієї ланки судової влади. Саме тому господарські суди та їхня практика є індикатором процесів, які відбуваються в економіці та праві нашої держави, що забезпечує стабільність функціонування цього інституту судової влади та високий рівень довіри суспільства до нього.

Звернемось також до фактичних даних, які характеризують рівень довіри громадян до роботи господарських судів, а саме, статистики оскарження судових актів. Так, протягом 2013 року місцевими господарськими судами було прийнято понад двісті двадцять чотири тисячі судових рішень, що на 14% більше, ніж у 2012 році (193457). При цьому, тільки у 20% випадків сторони зверталися до апеляційної інстанції (близько 43-ох тисяч апеляційних скарг). Таким чином, у 80% випадків учасники господарського судочинства довіряли рішенням місцевих господарських судів. До Вищого господарського суду України за цей період надійшло близько 12 тисяч касаційних скарг (5,57% від прийнятих місцевими судами рішень).

Звичайно, основним показником, який характеризує якість роботи судів, є так званий коефіцієнт скасованих судових рішень (відношення кількості прийнятих судових рішень до кількості скасованих/змінених вищими інстанціями). Так згідно статистичних даних у 2013 році в апеляційному порядку скасовано 6586 судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами України, що складає всього 2,9% від усіх прийнятих судових актів. А за результатами розгляду апеляційної та касаційної інстанції цей показник становить лише 2,6%.

Позитивна динаміка прослідковується і в господарському суді Закарпатської області. Так, у 2013 році судом прийнято 2941судовий акт, тоді як у 2012 році – 2909, що складає 101,1%. Показник якості відправлення правосуддя в господарському суді Закарпатської області у 2013 році становив 2,4%, тоді як в цілому по Україні цей показник складав 2,6%. У першому кварталі 2014 року показник якості відправлення правосуддя в господарському суді області склав 1,8%. Це означає, що з прийнятих господарським судом Закарпатської області 457-ми судових актів змінено/скасовано вищими інстанціями всього 8.

Наведена статистична інформація свідчить про високий рівень довіри до судових рішень господарських судів, які приймаються не тільки за результатами об'єктивного розгляду обставин справи, керуючись законом, а й з усвідомленням того, що від цього залежать соціальні настрої у державі, інвестиційний клімат та рівень економічного розвитку держави.

Прийнятий Верховною Радою України 8 квітня 2014 року Закон України „Про відновлення довіри до судової влади” також сприяв зміцненню довіри до судової системи, адже він принципово змінив механізм призначення суддів на адміністративні посади, зробивши його демократичним та максимально чітким і зрозумілим. Зокрема, згідно частини другої статті 20 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” (в редакції Закону України „Про відновлення довіри до судової влади”) голова суду та його заступники призначаються на посади строком на один рік шляхом таємного голосування із числа суддів цього суду. Завдяки вказаному закону суди очолили високопрофесійні судді, які отримали абсолютну підтримку свого колективу.

17 квітня 2014 року у господарському суді Закарпатської області відбулися збори суддів, на яких було обрано голову суду та його заступників. Зокрема, головою суду обрано Ващиліну Надію Михайлівну, яка очолювала суд починаючи з 1984 року.

Не менш достойні кандидатури були обрані і на посади заступників голови суду. Так, Журавчак Лідія Степанівна працює суддею у господарському суді області понад 29 років, користується авторитетом та повагою серед своїх колег, що й дало їй можливість бути обраною на цю посаду.

Васьковський Олег Вікторович також має чималий стаж роботи в господарському суді Закарпатської області (понад 11 років). Свою роботу поєднує з викладацькою діяльністю на юридичному факультеті Ужгородського національного університету; здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, постійно працює над собою, що й допомогло йому заручитись підтримкою більшості колег.

Звичайно, відновлення довіри до судової влади в Україні в цілому - це поступовий і тривалий процес, здійснити який шляхом прийняття лише одного закону неможливо. Необхідний комплексний підхід, який би забезпечив прозорість, незалежність та ефективність функціонування судової системи.

Однак, в якому б напрямку не проводилось реформування судової системи, воно в цілому має відбутись на користь збереження господарської юрисдикції, як окремої ланки, про ефективність якої свідчить історичний досвід, оптимальна процедура вирішення ними господарських спорів у відповідності до вимог Закону.

Керівник апарату господарського суду Закарпатської області

Хамник М.М.